Звернення до читачів

Вітаю вас, мої солоденькі!

Мій сайт був закритий для відвідувачів більше трьох років. За цим рішенням стояли дуже глибокі та особисті емоційні причини. Пара технічних також, але то таке…

Після довгих роздумів я вирішила відкрити сайт знову — з поваги до вас, до моїх читачів, до людей, яких я здобула завдяки своєму сайту.

Я хочу сказати велике дякую кожному з вас, хто весь цей час писав мені листи. Кожен лист торкався моїх глибоких глибин. В цьому дуже багато чутливого, тому що — ви знаєте — мій сайт та весь мій проєкт завжди був для мене тим, в чому багато любові та пристрасті.

Я бачила ваші повідомлення. Читала їх. Але мене просто не вистачало на відповісти…

Ваші слова підтримки для мене дуже багато значили. І я щиро вдячна кожному з вас.

Українська версія сайту

З поваги до своїх читачів і до своєї країни я створила україномовну версію сайту та рецептів.

Вона може бути неідеальною. Можливо, ви помічатимете помилки або неточності. Але це саме той обсяг роботи, на який у мене зараз вистачає ресурсів.

І для мене було важливо зробити цей крок.

Чому сайт був закритий

З початком повномасштабної війни моє життя, як і життя мільйонів українців, змінилося. Я зіткнулася з великою кількістю агресії, образ і булінгу з боку людей з країни-агресора на усіх платформах.

Але ще більш болючим для мене став інший випадок.

На мене та на мій сайт була подана скарга до державних органів України. Зробив це хтось із моїх підписників.

Анонімно.

Це було дуже гірко усвідомлювати. Протягом багатьох років я безкоштовно ділилася рецептами, вкладала величезні ресурси у свій проєкт, розвивала його і робила це щиро.

Замість відкритої розмови людина обрала інший шлях.

Я не хочу мати справу з таким типом людей, а Всесвіт дуже справедливий.

Тоді я вирішила закрити сайт.

Минув час. Мої емоції більш зрілі зараз. Цей блог подарував мені зустріч із багатьма світлими людьми. Саме з вдячності до них я вирішила відкрити сайт знову.

Кілька важливих слів для випадкових та “не своїх”

Я була однією з тих блогерів, хто працював офіційно як підприємець і платив податки в Україні.
Я пишалася цим, тому що це відображає мої життєві принципи. Я пам’ятаю як сьогодні, якою радісною була у день, коли відкрила свій ФОП.

З початком війни я перестала працювати, а заощадження витратила на донати та допомогу армії й волонтерам.

Зараз я не є підприємцем на території України, я податковий резидент іншої країни, а цей сайт розміщений на серверах за межами неньки.

Якщо цей сайт, його формат або саме його існування вас не влаштовує — просто припиніть його використання.

Все настільки просто.

Слава Україні!